(Photo by Eddie Bonesire)

заробітчанам з гуртожитку Domy Studenckie w Słubicach

моя мала батьківщина – це місто

по той бік мосту, по той бік місць

усіх, які є на мапі. ми – інша мапа,

ми інша планета, блядь.

міста виростають з багна, і з такого ж багна

ми зліпили себе самі,

тут навіть будинки, як замки з піску,

біля сірого леза ріки стримлять.

 

моя мала батьківщина – базарна баба:

розводить водою спирт.

стоїть на слонячих ногах, у бутті загрузши –

мокша, іштар, ліліт.

я засинаю під фільм про копів

із міста, яке ніколи не спить,

аби на ранок очухатись в місті,

що не прокидається взагалі.

 

моя мала батьківщина – нічий

близнюк, віддзеркалення у ріці

чужого красивого міста, яке

на себе не пожаліло барв.

ми починаємось там, де у них

закінчуються олівці,

де terra incognita, хоч, якщо чесно,

що воно – я їбав.

 

моя мала батьківщина – худенька

шльондра, ціна п’ятдесят у.є.

вона з тих провінцій, які в метрополії

навіть не згадують за столом.

паспорт їй не віддають,

і тому, відповідно, вона – дає.

сльози мішаючи з потом, парфумами,

спермою і бухлом.

 

моя мала батьківщина – ломбард і кантор,

вокзал, супермаркет, парк.

це місто говорить мовами, більшість

з яких і не снились святим мужам.

можливо, жити по цей бік мосту –

це щось, по типу, господня кара.

але я думаю, то таке,

що кожен сам для себе ріша.

 

короче, у мене питання: якщо, припустімо,

в людині сидить душа,

то що вона має робити, коли

алкогол-ціґареттен-базар-вокзал.

це місто тобі виїдає нутро,

не лишає всередині ні шиша.

сиди і ригай – чи стріляйся. пшепрашам,

якщо я, може, не те сказав.

 

моя мала батьківщина. курва,

я ніц не знаю вже, де то є,

в якому глухому селі, недолугому

місті: ми звідти – де нас нема.

і богові, типу, богове, а чоловіку,

звісно, гірке, своє.

але тримай мене, єзу христе,

руками жилавими обома,

 

не відпускай мене: місто двигтить

ночами, так наче саме – ріка.

дівчинко-шльондро, глянь, ось у мене

на грудях шрам: це – кордон, межа.

моя мала батьківщина рікою

впоперек горла мені протіка.

 

яка ж ти, курво, хороша,

яка ж ти рідна, курво,

 

яка ж чужа.

 

Ірина Шувалова

(Слубіце, 9 вересня 2017 р.)